7клас Урок № 15 Індійський та Північний Льодовитий океани
Площа океану – 76,2 млн км2.
Середня глибина
– 3 700 м.
Максимальна глибина
– 7 729 м.
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І РОЗМІРИ. Індійським океан нарекли за назвою величезної, казково
багатої країни Індії, береги якої він омиває. А сама Індія дістала
таку назву від річки Інд, що протікає «країною індів».
Така назва океану вперше з’явилася на португальській карті 1490 р. До цього
океан називали Великою затокою, Еритрейським морем, Індійським Червоним
морем, Південним морем.
На півночі берегова лінія океану
розчленована Бенгальською і Перською затоками, Аравійським і Червоним морями,
що глибоко врізаються в суходіл. Островів порівняно мало. Найбільші з них
– Мадагаскар і Шрі-Ланка –
мають материкове походження. Є також вулканічні та коралові острови.
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Є відомості, що Індійський океан люди
почали освоювати ще за 3 тис. років до н. е. Його водами єгипетські,
фінікійські, індійські мореплавці та купці доставляли спеції, слонову кістку,
тканини. У ХV ст. китайський мореплавець Жен Хо плавав
Індійським океаном до берегів Індії і далі – до Африки. А в 1498 р.
португалець Васко да Гама став першим європейців, який
перетнув Індійський океан і досягнув берегів Індії. У ХVІІІ ст. англійський
мореплавець Джеймс Кук зробив перші проміри глибин
океану.
БУДОВА ТА РЕЛЬЄФ ДНА. Індійський
океан лежить у межах трьох літосферних плит – Африканської,
Індо-Австралійської і Антарктичної. На межі цих плит виникли
серединно-океанічні хребти. Вони трьома гілками – Аравійсько-Індійський,
Західноіндійський, Центральноіндійський хребет –розходяться
від центру. Для хребтів характерні глибинні розломи, тому в цих районах часто
трапляються землетруси і виверження вулканів. Розломи земної кори продовжуються
в Червоному морі і далі на суходолі. Між підводними хребтами на дні лежать
улоговини. Вони є горбистими рівнинами. На відміну від Тихого океану, в
Індійському мало глибоководних жолобів. Максимальна глибина відмічена у Зондському
жолобі (7 729 м), який знаходиться в східній частині океану.
КЛІМАТ І ВОДНІ МАСИ. Географічне положення є визначальним чинником у
формуванні клімату Індійського океану. Північна частина океану лежить в
екваторіальних, субекваторіальних і тропічних широтах, тобто в жаркому
тепловому поясі. Тому води там добре прогріваються, а моря і затоки найтепліші
у Світовому океані. Найвищі температури вод спостерігаються у Червоному
морі та Перській затоці – до +35 0С.
Ця частина океану перебуває під
значним впливом суходолу. Тому клімат там формують мусони –
вітри, що змінюють напрямок за сезонами року. Влітку над прогрітим суходолом
встановлюється низький тиск, а над відносно теплим океаном – високий. У
західній частині океану зароджуються тропічні циклони (урагани). Рухаючись на
північ до південних берегів Азії, вони спричиняють великі руйнування.
Від співвідношення кількості
атмосферних опадів і випаровування залежить солоність поверхневих вод океану. В
екваторіальному поясі, де випадає найбільша кількість опадів (до 3 000 мм
за рік), які опріснюють води, солоність становить 34 ‰.. У тропічному поясі
опадів випадає мало, а випаровування велике, тому води там солоніші – 37 ‰.
Найвищу солоність у світі має Червоне море – 42 ‰. Біля берегів Антарктиди
солоність знижується через опріснення талими водами льодяного покриву.
ТЕЧІЇ. У північній частині
океану течії тісно пов’язані з мусонами. Взимку під дією
північно-східного мусону виникає потужна тепла Мусонна течія, яка
переносить поверхневі води океану із сходу на захід. Влітку внаслідок
південно-західного мусону вона слабне, натомість Сомалійська течія різко
підсилюється і поверхневі води рухаються у зворотному напрямку – із заходу на
схід.
ОРГАНІЧНИЙ
СВІТ. Води Індійського
океану є середовищем існування різноманітних рослин і тварин. Бурі, зелені та
червоні водорості облямовують береги материків і островів, утворюючи підводні
луки. Серед сотень видів риб поширені сардинела, скумбрія, ставрида, нототенія,
окунь, тунець, корифена. У відкритому океані живуть різні види акул і летючі
риби.
Особливо багате життя вирує у
прибережних районах і на мілководді поблизу коралових рифів. Там мешкають
каракатиці і кальмари, лангусти і креветки, морські зірки і морські їжаки.
Морські змії, які живляться рибою, дуже отруйні (їх отрута в 12 разів
смертоносніша за отруту кобри). Є гігантські черепахи та дельфіни. У помірних і
приполярних широтах поблизу Антарктиди багато китів і тюленів.
ПРИРОДНІ БАГАТСТВА. На
відміну від інших океанів, біологічні ресурси Індійського океану мало
вивчені і використовуються недостатньо. Зокрема вилов риби, за підрахунками
фахівців, можна збільшити у кілька разів.
За запасами і видобуванням нафти
і газу Індійський океан посідає перше місце у Світовому океані. Його Перська
затока стала візитною карткою морського нафтовидобутку. На її шельфі
освоюються одні з найбільших у світі нафтогазові родовища. Нафта й газ
вивозяться танкерами у різні країни. У прибережних районах добувають олов’яну
руду та фосфорити.
Країни, що розташовані на
північно-західному узбережжі Індійського океану в жаркому тропічному поясі,
потерпають від нестачі прісної води. Тому там навчилися опріснювати солону
морську воду.
Через Індійський океан пролягли
численні морські шляхи світового значення. Рукотворний Суецький канал з’єднує
Червоне море Індійського океану із Середземним морем Атлантичного океану. Він
скоротив шлях з Європи в Азію на 9 000 км. Північні узбережжя океану –
чудові місця відпочинку. Цьому сприяють теплий клімат, прекрасні піщані пляжі,
мальовничі краєвиди островів, унікальний підводний світ .
ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ НА ОКЕАН. Індійський океан –
це акваторія, де видобуваються і якою транспортуються величезні обсяги нафти.
Так, із Перської затоки, яка всіяна нафтовими вишками і
платформами, щогодини проходять 6 навантажених нафтою танкерів.
Щорічно з неї вивозиться близько 1 млрд тонн нафти. Це неминуче призводить до
забруднення нафтопродуктами (бензином, мазутом) і нафтою океанічних
вод. Виливи нафти трапляються внаслідок аварій при транспортуванні. Нафта,
що легша за морську воду, розливається по її поверхні тонкою плівкою. Плівка не
пропускає повітря. Це призводить до загибелі морських мешканців, що потрапили в
зону її поширення.
Очищення води від нафтового
забруднення здійснюють за допомогою спеціальних суден-сміттєвловлювачів, що
збирають сміття і плаваючу нафту з поверхні. Проте такі заходи повинні бути
більш інтенсивними і своєчасними.
Північний Льодовитий океан як один з найменших океанів.
Північний Льодовитий океан – найменший з океанів. Він
займає центральну частину Арктики і знаходиться на північ від материків
Північна Америка та Євразія. Береги Північного Льодовитого океану дуже
розчленовані
Площа океану – 14,1 млн. км2.
Максимальна глибина - 5527 м. Кількість морів – 11.
Найбільші моря – Гренландське, Норвезьке, Карське,
Бофорта.
Найбільша затока – Гудзонова.
Найбільші острови і групи островів – Гренландія,
Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Нова Земля.
Найпотужніші течії – Норвезька, Шпіцбергенська
(теплі), Східно-гренландська (холодна).
Північний Льодовитий океан –
найменший з океанів. Він займає
центральну частину Арктики і знаходиться на північ від материків Північна
Америка та Євразія. Береги Північного Льодовитого океану дуже розчленовані.
Моря Північного Льодовитого
океану переважно окраїнні. Більшість островів
зосереджена біля материків: Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг,
Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Новосибірські острови та інші.
Північний Льодовитий океан сполучається широкими
протоками з Атлантичним океаном. Зв'язок з Тихим океаном відбувається через
вузьку Берингову протоку.
Дослідження Північного
Льодовитого океану складні й небезпечні.
Наприкінці XVIII ст. за результатами плавання
російської експедиції Вітуса Беринга була складена достовірна карта західної
частини океану.
Перші відомості про природу навколо-полярних областей
були отримані лише наприкінці XIX ст. під час дрейфу судна норвезького
дослідника Фрітьофа Нансена, пізніше плавання російського полярного дослідника
Георгія Сєдова.
У 1932 р. російський учений Отто Шмідт очолив
експедицію на криголамі "Сибіряков", у ході якої були проведені
заміри глибини, встановлено товщу льодового покриву в різних частинах океану,
здійснювались спостереження за погодою.
Нині для дослідження океану використовують авіацію і
космічні апарати, з яких надходить інформація про зміни стану атмосфери над
Арктикою та про переміщення криги.
Дно Північного Льодовитого океану
має досить складну будову: океанічні
хребти тут чергуються з глибокими розломами.
Характерна особливість океану – великий шельф, який
займає понад 1/3 його площі, великі глибини в центральній частині, що
чергуються з підводними хребтами Гекеля, Ломоносова, Менделєєва.
Кліматичні умови океану визначаються його полярним положенням. Протягом
року над океаном панують арктичні повітряні маси.
Більша частина сонячної енергії відбивається льодом.
Внаслідок цього середня температура повітря влітку наближається до 0°С, а
взимку змінюється від -20 до -40 °С.
Крига вкриває взимку близько 9/10
поверхні океану. Вона утворилась внаслідок
низької температури впродовж року і порівняно низької солоності поверхневих
вод.
У зв'язку з тим, що перенесення криги в інші океани
досить обмежене, товща багаторічного льоду досягає від 2 до 5 м. Під дією
вітрів і течій відбувається повільний рух криги, що призводить до утворення
торосів - скупчення льодових брил у місцях їх зіткнення.
ПЕРЗЕНТАЦІЯ !
Домашнє завдання:
-повторити всі
4 вивчені океани
Підсумкове тестування
по темі «Океани»
Тестове завдання активне
Завдання необхідно виконати до 20 травня 17:00
Комментариев нет:
Отправить комментарий